Психологічна підтримка учнів під час війни – розпочинаємо навчальний рік вдало

Психологічна підтримка учнів під час війни – розпочинаємо навчальний рік вдало

Дистанційний курс «Як не потрапити в пастку під назвою «Емоційне вигорання?»

Цьогоріч навчальний рік – один із найскладніших для українських вчителів та дітей, оскільки частина учнів, вихованців та студентів перебуває за кордоном, частина залишилася без домівки та закладу освіти, частина – не змогла евакуюватися з окупованої території, ще інша частина – повернулася до очного чи змішаного навчання в рідну школу. Спільним для них усіх є те, що практично всі діти впродовж останнього півріччя зазнали стресу, пов’язаного з війною. То ж, як працювати з учнями під час війни, аби забезпечити позитивну робочу атмосферу в класі, запобігти булінгу та створити якомога кращі умови для продуктивної роботи дітей?

  • Треба бути готовим до того, що зараз діти лаятимуться й використовуватимуть матюки так часто, як ніколи раніше. Нам треба задати певний тон для того, щоб хлопці й дівчата позбулися цієї звички. Так, у перші місяці війни використовувати лайку було навіть на часі, щоб віддзеркалити злість та інші емоційні стани. Але сьогодні варто говорити про те, що розумна й вихована людина в сучасному суспільстві від лайки відмовляється. Можете сказати дітям: «Ми, українці, точно відрізняємося від росіян, які весь час матюкаються. Тож давайте встановимо власні правила в мові».
  • Також варто чекати на збільшення рівня агресії у дітей. До речі, і в дорослих він продовжує зашкалювати! Тож потрібно буде як допомагати учням шукати вихід агресії та іншим негативним емоціям, так і себе контролювати – наприклад, дорослі можуть частіше вдаватися до покарань. Тут також дуже важливо контролювати власний рівень стресу та попереджати емоційне вигорання.
  • Булінг існуватиме й надалі! Є великий шанс, що діти цькуватимуть російськомовних однолітків-переселенців зі східних областей країни. Як вирішити проблему? Запропонуйте школярам: «Давайте допоможемо … (ім’я) вирішити цю проблему. Наша місія – допомагати людині стати кращою, а не карати за те, що вона робить щось інакше. В нас є зовнішній ворог – давайте на нього спрямовувати агресію!». Запитайте, хто може не контролювати, а саме ДОПОМАГАТИ учню/учениці з подоланням мовного бар’єру. Наприклад, підшукувати потрібні слова, якщо українські «вилетіли з голови», спілкуватись на різні побутові теми, радити крутий україномовний контент в Youtube, TikTok.
  • В багатьох класах разом навчаються діти з ТОТ, діти, чиї батьки служать в ЗСУ чи загинули на фронті. Психологи не рекомендують проявляти багато жалощів, створювати атмосферу нездорової уваги, – це може спричинити зворотну реакцію. Буде добре, якщо батьки чи родичі самостійно звернуться до психолога, щоб той визначив, у якому емоційному стані зараз дитина, чи вона справляється із труднощами чи потрібна допомога. Із дітьми зі складними життєвими обставинами варто так само намагатись створити довірливі стосунки, інтегрувати в колектив, але не «колупати» там, де, може, й рани затягнулись. Учитель може сказати класу під час першої зустрічі: «Серед нас є учні, чиї батьки…» або озвучити іншу обставину. Такі речі не можна знецінювати, але й не варто про них увесь час говорити.

Більше матеріалів – на ресурсі https://osvitanow.org/.

В публікації використано ресурс.